Технології змінюють поле, але на це йдуть місяці й роки наполегливої праці. Олег Гладкий, консультант з економічних питань компанії «Світанок Старі Маяки», розповів про шлях господарства від GPS-навігації до AppSheet і використання штучного інтелекту.
Компанія «Світанок Старі Маяки» почала свій шлях у напрямі точного землеробства ще у 2012 році з приладу для вимірювання площі полів. Сьогодні тут працюють із GPS-навігацією, метеостанціями, картографуванням врожайності, автоматизованим обліком і навіть власними цифровими додатками. Ми поговорили з Олегом Гладким, консультантом з економічних питань компанії «Світанок Старі Маяки», і дізналися, як господарство впроваджує нові технології, що працює найкраще та які інструменти виявилися недієвими. І, звісно, про вітчизняну селекцію і насінництво, адже компанія «Світанок Старі Маяки» є опорним господарством Селекційно-генетичного інституту міста Одеси, ліцензованим представником селекційних компаній ФГ «БОР», «ЗААТЕН-УНІОН ГмбХ», Оseva Eximpo Praha, s.r.o., вже понад 10 років працює з насінням озимої пшениці та озимого гороху.
— Олеже, яка ситуація з впровадженням точних технологій у ваших господарствах? Що змінилося після повномасштабного вторгнення?
— Ми намагаємося стежити за новинками, що з’являються на ринку, і вчимося використовувати ці рішення. Завдяки технічним можливостям сьогодні можна отримати доступ до інформації різними мовами — і це великий здобуток, який ми не повинні втратити.
Водночас війна сильно вплинула на наше господарство. В окупації залишилося одне з найбільших підприємств — 7,5 тис. гектарів, обладнаних 49 дощувальними машинами. У 2021 році ми розробили проєкт ще на 2 тис. гектарів зрошення та планували впроваджувати автоматизоване управління поливом, але ці плани довелося відкласти.
Та найболючіше — не техніка й не площі, а люди. Багато працівників лишилося на окупованій території. Не всі можуть виїхати, бо є батьки, родини, які неможливо залишити. Це і є найбільша трагедія. Мені дуже боляче про це говорити. Ми не складаємо руки, працюємо далі.
— Чому застосування точних технологій важливе для компанії?
— Бо це розвиток. Щоб залишатися конкурентними на світовому ринку, ми повинні використовувати всі можливості, зокрема точне землеробство.
У кожній країні є свої переваги. Колись Китай мав дешеву робочу силу, тепер — масове виробництво, що знижує собівартість. У США фермери однією родиною обробляють 2–3 тис. гектарів, втрачаючи частину врожайності через неефективний no-till, але економлячи на техніці та робочій силі. В України також є свої сильні сторони, і одна з них — впровадження точних технологій. Ми маємо це усвідомити і використати.
— Ви говорите, що no-till неефективний, і це суперечить позиції багатьох лідерів думок в агробізнесі. Можете аргументувати?
— Так, це моя особиста думка, заснована на спілкуванні з американськими фермерами. Більшість із них отримали землю у спадок разом із технологією no-till. Старше покоління ще пам’ятає класичний обробіток, але із часом земельні банки зростали, а людей для роботи бракувало. Вихід бачили у скороченні кількості операцій. Одна родина (чоловік, дружина, діти) обробляє 2–3 тис. га. І не має значення, хто за кермом трактора — син чи донька, працює кожен. Для порівняння: у нас на 7500 га працює 8 механізаторів.
No-till — це інша філософія бізнесу. Там майже немає найманих працівників, у фермерів часто немає власних агрономів чи навіть обприскувачів. Багато хто винаймає цю послугу під ключ разом з агрономічним супроводом. Але всі, з ким я говорив, визнають: урожайність за no-till нижча, ніж за класичного обробітку. Проте вони економлять на техніці, інфраструктурі, й головне — на персоналі. Бо найманий працівник — це витрати на житло, одяг, харчування, соціальні умови тощо.
— Повернімося до питання точних технологій. З чого все починалося: електронна карта полів, GPS-навігація, лабораторні аналізи ґрунту, контроль руху техніки? Чи у вас був інший шлях?
— Компанія стала на шлях точного землеробства з 2012 року, коли змінилися власники.
Першим інструментом став прилад для вимірювання площі полів. Агроном об’їхав з ним усі ділянки і виявив, що фактична площа суттєво відрізнялася від заявленої. Тоді ми не розуміли, що із цим робити. Але згодом, коли з’явилися оцифровані кадастрові карти, ця інформація стала корисною для роботи.
Наступним кроком придбали сівалку John Deere з електричними висівними котушками, яка давала змогу висівати насіння і вносити одночасно два різні добрива за картами-завданнями. Теоретично так можна було економити, тому ми й вирішили інвестувати в її купівлю. Але тоді, у 2013 році в Україні просто не було фахівців і досвіду для складання таких карт, тож працювали ми сталою нормою. Ще одна сівалка — Kinze — уже була із системою посекційного відключення, що дозволило уникати перекриттів на полях зі складною геометрією, і тут ми вже одразу відчули результат.
Далі ми почали співпрацю з Cropio (нині Cropwise) — і це було справжнім проривом. Система дала цифрові дані по багатьох аспектах, а головним результатом стала класифікація полів за інтенсивністю використання.
Велику надію покладали на комбайн Claas із функцією картографування врожайності. Але теж виникли нюанси: завдяки датчикам ми отримували цифрові карти, але застосувати їх на практиці було складно, адже програмне забезпечення Claas не товаришувало з технікою John Deere, тобто ми не могли передати отримані дані на трактори.
Ми встановили метеостанцію, а також придбали архів даних опадів і температур з 2000 року. Це допомогло більш точно обчислювати строки висіву озимих культур і з’ясувати, що ймовірність отримати сходи ріпаку у наших умовах становить лише 20–25%. Так відмовилися від марних витрат на підготовку ґрунту й насіння у роки, коли вологи не вистачало.
Згодом почали активно використовувати програму QGIS для роботи з картами. Це полегшило навігацію новим працівникам і дозволило швидко бачити структуру посівів на кожному полі.
Аналіз ґрунтів став постійною практикою: ми точно знаємо, що, наприклад, у наших ґрунтах калію більше, ніж потрібно. Крім того, результати аналізів важливі для роботи з трейдерами, адже вони підтверджують, що ми дотримуємося екологічних стандартів.
У 2022 році придбали обприскувач John Deere, який працює за картами-завданнями, і дві сівалки Väderstad для просапних культур із міжряддям 45 см. Тож підвищили ймовірність успішного висіву озимого ріпаку до 50% і оптимізували висів соняшнику.
Проривом для нас стала співпраця з компанією «Агроконтроль». Ми встановили GPS-навігацію, ідентифікатори механізаторів та обладнання, автоматизували облік пального. Так зменшили «перевитрати» майже на 20% і впорядкували облік польових робіт. Карти руху техніки виявили чимало «дивних» схем обприскування, які неможливо було побачити без GPS-трекерів, і ми змушені були застосувати дисциплінарні заходи.
Разом з «Агроконтролем» також автоматизували ваговий комплекс. Тепер кожен вантаж при в’їзді та виїзді зважується й фіксується автоматично.
Використання дронів скоротило витрати на охорону під час жнив, а системи відеонагляду забезпечили контроль ключових операцій: завантаження сівалок, заправляння техніки, вивантаження зерна з комбайнів, навіть кількість висіяних посівних одиниць. Для цього на всі трактори, автомобілі, бензовоз, вагову, комбайни встановили відеокамери з індивідуальними налаштуваннями фотофіксації.
Окремий крок — впровадження no-code (або zero-code) програмування (AppSheet). Ми зібрали всі розрізнені таблиці в єдину систему, яка тепер об’єднує дані з «Агроконтролю», метеостанцій, бухгалтерських програм. Так бачимо цілісну картину та мінімізуємо ризики втрати або спотворення даних.
— Спираючись на такий досвід, чи маєте власне визначення точного землеробства?
— Для мене точне землеробство — це шлях до інтенсифікації виробництва через його цифровізацію.
— Що в центрі вашої уваги в плані точного землеробства? Економія добрив, насіння, пального чи точність руху техніки?
— Насправді точне землеробство для нас — це не лише про економію, а й про чітке розуміння: що саме ми вносимо, у якій кількості, на які площі та з яким результатом. Це і є інтенсифікація через цифровізацію. Спробую розкласти по пунктах.
- Насіння. Тут ми отримали найбільш відчутний ефект завдяки системі посекційного відключення на сівалці Kinze. Так уникаємо пересівів, особливо на полях складної форми. Економія насіння окупила інвестицію за три роки — і це не цифра зі стелі, завдяки цифровізації ми змогли провести обчислення і вийти на ці дані. Крім того, бачимо стабільнішу врожайність.
- Добрива. З картографуванням та аналізом ґрунтів ситуація складніша. Моделі підрахунку економічної доцільності для диференційного внесення добрив нам поки що не відомі. Є лише розуміння, що на високопродуктивних ділянках варто вносити більше, а на слабких — менше.
- Пальне та ресурси. Найбільша економія тут завдяки GPS-навігації, системам «Агроконтролю» та відеонагляду. Перевитрати (фактично — крадіжки) пального вдалося зменшити майже на 20%.
- Облік і управління. Оцифрування площі допомогло впорядкувати земельний банк і певною мірою зменшити «шахматки» на полях. Програма AppSheet об’єднала всі бази даних від техніки й метеостанцій до бухгалтерії.
- Елементи технології. Ми багато експериментуємо. Є науково доведений факт, що в південних регіонах України зменшення міжряддя на соняшнику до 35–45 см збільшує врожайність. Ми це кілька років тестували на полях і отримали підтвердження, тому повністю перейшли на такий висів сівалками Väderstad.
- Сівозміна. А ще ми активно шукаємо нові культури для покращення сівозміни. Тестуємо озимий горох як культуру для південних регіонів.
- Пестициди. Обприскувач John Deere дає можливість точкового внесення, але поки що його продуктивність обмежує відсутність нічного режиму роботи камер. Натомість експериментуємо з нормами води.
— Як відбувається впровадження нових технологій у господарствах компанії? Який персонал залучений у цей процес?
— Будь-яке впровадження — процес складний і багатоступеневий. Спершу визначаємо цілі: для чого ми витрачаємо час, ресурси та кошти. Потім оцінюємо економічну доцільність — рахуємо попередні витрати й потенційну вигоду.
Якщо розрахунки позитивні — ухвалюємо рішення і складаємо загальний план впровадження, визначаємо відповідальних за кожен етап. Далі команда деталізує план дій і налагоджує внутрішню комунікацію.
Після запуску й першого циклу випробувань формуємо перелік недоліків і усуваємо їх. Зрештою проводимо вимірювання ефективності: чи досягли поставленої цілі.
— Чи є проблеми з якісним інтернет-зв’язком?
— Тут ви в саму точку. Якісний зв’язок — критично важливий для агробізнесу. Проте оператори здебільшого інвестують у великі міста і зв’язок є уздовж трас, а села залишаються «білими плямами».
— Чи послуговуєтеся показниками NDVI?
— На певному етапі ми працювали з NDVI, але швидко зрозуміли: індексів існує безліч, і жоден із них поки що не дає головного — прогнозу врожайності.
— Чи вплинуло впровадження точних технологій на підбір техніки для польових робіт?
— Так, під час вибору техніки ми, зокрема, звертаємо увагу на її можливості в плані точного землеробства. Наприклад, зараз думаємо над придбанням розкидача добрив.
— Чи застосовуєте в роботі БПЛА: для моніторингу, внесення препаратів або десикації?
— Ні, повторюся, наразі ми не використовуємо дрони для внесення ЗЗР. Кажу це, спираючись на власний, хоч і невеликий досвід.
— Лабораторні аналізи проводите самостійно чи залучаєте партнерів?
— Щодо аналізу ґрунту ми співпрацюємо з компанією «Західний Буг». Вони виконують усе комплексно: від відбирання зразків до надання рекомендацій, і роблять це швидко та якісно.
— Як персонал ставиться до впровадження точних технологій? Чи складне навчання?
— Це непросте питання. Для мене головне під час упровадження — щоб нові інструменти реально полегшували роботу працівників. Технологія не запрацює, якщо її впроваджують лише як засіб контролю або для вирішення завдань керівництва.
— Ви представляєте насіннєву компанію, тож знаєте про стан справ у вітчизняній селекції і насінництві. Які проблеми є, наскільки вони критичні?
— Сьогодні безцінний генетичний фонд вітчизняних сортів, зокрема озимої пшениці, на жаль, перебуває під загрозою. Вітчизняна селекція збереглася, але потребує підтримки.
— Який вихід бачите із цієї ситуації?
— Підтримка потрібна не лише від держави, а й від кожного фермера. Що ми можемо зробити вже зараз? Найперше — купувати насіння лише у зареєстрованих компаній, які мають ліцензійні угоди й сплачують роялті. Другий момент: адекватно оцінювати вартість насіння. Важливо також не працювати з насінням низьких репродукцій.
— І наостанок питання: як ви ставитеся до штучного інтелекту?
— Ще пів року тому я б відповів: ніяк. Три місяці тому сказав би, що це цікаво, але не зовсім розумію, де він може бути корисним. А сьогодні вже впевнено кажу: ШІ — це надпотужний інструмент для людей, які працюють головою.
Однак тут важливо бути уважним. ШІ спілкується з вами на тому самому рівні, що й ви з ним. Якщо ви дилетант у певному питанні й хочете, щоб ШІ усе вирішив за вас — так не працює.
Наприкінці розмови хочу побажати всім читачам перемоги та здійснення мрій. Завжди мрійте, бо мрії — це зерна майбутніх цілей, а дії — вода, що дає їм рости.